Асептичний некроз головки стегнової кістки




Асептичний некроз головки стегнової кістки

                     (Коксартроз) 

                  Діагноз хвороби

     Діагностування коксартрозу проводиться за допомогою рентгенівського обстеження, комп’ютерної томографії чи УЗД обстеження.

 

 

 Рис.1 Рентгенологічна каримна асептичного некрозу головки стегнової кістки.

                                  Клінічна картина.

   Біль виникає в сідничній ділянці чи в  зоні паху. Часто дане захворювання розпочинається болем в колінному суглобі відповідної ноги .

   Локалізація болю - внутрішня поверхня великогомілкової кістки біля колінного суглобу. Пацієнти довго лікують нібито хворий колінний суглоб не звертаючи увагу на кульшовий.          Біль спочатку носить періодичний характер. Потім  може підсилюватись при незручних рухах. Деколи – може кілька днів не турбувати зовсім.

    З часом  біль підсилюється і докучає все сильніше. Потім пацієнт починає застосовувати знеболювальні препарати. При несвоєчасному візиті до лікаря можна «прогавити» другу стадію коксартрозу, при якій ще можливе консервативне лікування.

   При третій стадії коксартрозу виникає стійкий спазм привідних та згинальних м’язів стегна. Людина займає вимушене положення - відбувається нахил тулуба в хвору сторону.

   Також спостерігається вкорочення нижньої кінцівки на хворій стороні. При пальпації відмічається болючість сідничних м’язів в зоні проекції головки стегнової кістки та в паховій ділянці. Хворий не може відвести хвору ногу в сторону і назад. Біль може турбувати хворого і в нічний час.

 

       Здоровий суглоб                 Коксартроз

Рис.2 Схематичне зображення коксартрозу.

 

            Причини захворювання

 

 

               Фактори, які викликають коксартроз:

1.  Порушення циркуляції крові в головці стегнової кістки, в результаті чого погіршується постачання поживних речовин до суглобового  хряща. При цьому спостерігається накопичення продуктів обміну, та ферментів, що можуть руйнувати суглобовий хрящ.

2.  Гормональні зміни в організмі , коли спостерігається зменшення засвоєння кальцію в кістках та виникає остеопороз.

3.  Перевантаження суглобу. Це спостерігається у спортсменів в і  людей з надлишковою вагою.

4.  Травма є основною причиною виникнення коксартрозу у молодих пацієнтів .

5.  Малорухливий спосіб життя.

6.  При запальних та інфекційних захворюваннях, а також при  сколіозі.

7.  Загальні порушення обміну речовин.

8.  Спадковість.

9.  Наявність дисплазії кульшового суглобу в дитинстві.

 

         Класифікація захворювання

   Деформація тазостегнового суглоба має три стадії  розвитку. Відповідно лікування також залежить від цього.

   Коксартроз 1 стадії. Рентгенологічно форма, розмір кульшового суглобу та суглобової щілини змінені мінімально. Хворий жаліється на біль невеликої інтенсивності при більших фізичних навантаженнях.

 

   Коксартроз 2 стадії. Кістки тазостегнового суглобу деформовані більше. Спостерігається значне зменшення суглобової щілини. Біль виникає вже і при невеликих фізичних навантаженнях. При тривалому навантаженні хворий мусить зупинятися , щоб перепочити. Ходить , накульгуючи на ногу.

                                  

 

Рис.3 Хворому легше ходити опираючись на палицю.

   Коксартроз  3 стадії. На рентгенівському знімку спостерігається виражена деформація головки стегнової кістки з вогнищами некрозу кісткової тканини . Різке зменшення суглобової щілини. Деформація вертлюжної впадини. Спостерігається виражене вкорочення хворої нижньої кінцівки. Виникає контрактура згинальних та привідних м’язів стегна. Без палиці людина ходити не може.

 

Рис.4 Схематичне зображення коксартрозу третьої стадії. 

 

 

          Лікування захворювання

      Лікування коксартрозу терапевтично можливе в перших двох стадіях захворювання. В інших випадка пацієнт підлягає ендопротезуванню - заміні суглоба.

Лікування перших стадій захворювання зводиться до:

    

         Розвантаження хворого суглоба.

 

 

            Рис.5 Підготовка пацієнта до тракції.

 

 

    Варіант 1.  Застосування мануальної тракції (витяжіння)  хворої нижньої кінцівки.  Вихідне положення - пацієнт лежить на спині . Хвору нижню кінцівку лікар піднімає, відводить вбік та ротує (повертає назовні) приблизно на 15 градусів. Під час вдиху пацієнт на протязі 5-6 секунд  тягне ногу вверх по осі стегна . Лікар при цьому робить спротив. Потім на видосі пацієнт розслабляє ногу і лікар проводить  тракцію  (витягування). Вправу повторюють 5-6 разів.

     Варіант2. Вихідне положенняПацієнт стоїть  на стопці книг, чи на сходині здоровою ногою, тримаючись за опору. Хвора  кінцівка вільно звисає, при цьому ні до чого не торкаючись . Потім  повільно роблячи вдих, необхідно підтягнути, звисаючу ногу, вгору та затримати таке положення біля 10 секунд. Потім на видосі необхідно максимально розслабити звисаючу ногу та попробувати легенько потрусити стопою. Необхідно, щоб в нормі відчувалася розтяжка м'язів з боку звисаючої  ноги в ділянці нирок. Вправу слід повторити 4-5 разів. 

 

        Зняття спазму   згинальних м’язів стегна.

   

    Варіант 1. Спазм згинальних м’язів знімається за допомогою наступної вправи. Пацієнт стоїть з відведеною назад хворою ногою. Руки знаходяться на поясі або спираються на здорову ногу. Тулуб розміщений вертикально. Під час видиху пацієнт згинає здорову ногу в колінному суглобі, не нагинаючи тулуб вперед